Туриця, ці, ж.

1) Самка тура. Шейк. Вх. Пч. II. 5. Мил. 162.

2) Грязь, въѣвшаяся въ тѣло, слой грязи на тѣлѣ. Могил. у. Колись і я був біленький як панич, а тепер туриця чорноморська покрила вид. Черном.

3) Вотря, мелкія частицы дерева, выпадающія при сверленія. Волч. у. (Лобод.).

4) Раст. a) Echinospermum lupulla. Мнж. 193. б) Xanthium strumarium. Лв. 102.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 296.