Турбувати, бу́ю, єш, гл.

1) Безпокоить, утруждать. Не турбуй бо мене своїм проханням.

2) Безпокоиться, утруждаться. Нехай батько не турбує, мені вінця не купує. Н. п.

3) Волновать, возмущать. Бога прохали, щоб він моря не турбував.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 296.