Тур, ра, м.

1) Туръ, Bos primigenius. КС. 1887. І. 65 — 90. Ном. № 5296. На лощині пасеться стадо турів. К. Оп. Так замерзло, хоч тури гони. Ном. Грім такий, що хоч тури гони, так не почують. Ном. № 562.

2) Жукъ-олень, Lucanus Servus. Вх. Пч. І. 6.

3) Тура дати. Говорится о плотахъ, когда съ разбѣга ударятся о берегъ. Канев. у.

4) Тур-царь. Турецкій царь. Гол. II. 30.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 295.