Тупцяти, цяю, єш, гл.

1) Ходить. Він часто по баб’ячій тупцяв по хаті. Левиц. І. 478.

2) — коло кого. Ухаживать, присматривать. Як візьме коло його панькати, тупцяти. Левиц. І. 139. См. Тупцювати.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 295.