Тупкати, каю, єш, гл.

1) Топтаться на одномъ мѣстѣ; топать.

2) Хлопотать. Панна Фрузина за його тупкає перед паном. Св. Л. 70.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 295.