Туман, ну, м.

1) Туманъ. Над ним хмарою чорніє туман тяжкий. Шевч. Тумана перти. Дурачить, врать. Св. Л. 174. Туман навести на ко́го. Обморочить, отуманить. На тебе десь туман у Литві навели. Греб. 384.

2) Весенняя хороводная игра. Мил. 49. Ум. Туманочок. Шевч. 95, туманець.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 294.