I. Туй нар.

1) Здѣсь, тутъ. Кед єсь видів туй да кого, било го імати. Гол. III. 227.

2) Туй, туйтуй. Сейчасъ, вотъ-вотъ. Як мій ґазда прийде, то ви туй згинете. Драг. 261. Він, здається, туй-туй умре. Шейк.

II. Туй, меж. Крикъ на звѣря, подобный крику: тю! Вх. Зн. 71.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 293.