Тугий, а, е.

1) Тугой, упругій. Щоб була туга як коліно. (Посадивши капусту, примовляютъ). Ном. № 261.

2) Крутой, густой. Туга грязь.

3) Твердый (о камнѣ). Шух. І. 13.

4) Сильный, крѣпкій, суровый. Туга зимойка. Гол.

5) Несговорчивый, упрямый, крутой. Левиц. Пов. 72. Я чоловік не тугий: дасте 25 карбованців, то й ваш кінь. Камен. у.

6) О рѣчи: тяжелый. Уся мова його була якась туга, лемехувата. Левиц. І. 163. Ум. Тугенький, тугесенький.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 292.