Тріщати, щу́, щи́ш, гл.

1) Трещать. На горищі…. тріщало, неначе дах зривало з хати. Стор. МПр. 37. Рвонув він раз, — тенета не тріщать. Гліб.

2) О головѣ: сильно болѣть. Голова від клопоту тріщить. Ном.

3) Исчезать, уничтожаться. Голова болить, а хліб як на огні тріщить. Ном. № 8138.

4) О морозѣ: свирѣпствовать. Тріщи, не тріщи, вже минули водохрещі. Ном. № 516.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 285.