Тріпотатися, чу́ся, чешся, гл.

1) = Трепотатися. Каже вовк: «А дивись, собако, чи в мене хвіст трепочеться»? Грин. II. 241.

2) Яриться, метаться, выходить изъ себя. Шейк. Як ся стане тріпотати, тра з хати, втікати. Гол.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 285.