Трійця, тройця, ці, ж.

1) Троица, Богъ въ трехъ лицахъ. Ном. № 4511, 4512.

2) Трисвѣщникъ. Шух. І. 270, 299 — 301, 310. На столі трійця в васильках, в калині, казанок з кропильцем, надпилена свічка воскова. Сим. 232. Также три соединенныя вмѣстѣ восковыя свѣчи. Став боярин, старша дружка і світилка стала, шаблю й трійцю восковую у руках держала. Мкр. Н. 25.

3) Раст. a) Veronica prostrata L. ЗЮЗО. І. 176. б) — божа. Hypericum montanum. Вх. Пч. І. 10.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 284.