Трусити, шу́, сиш, гл.

1) Отрясать, трясти. Трусити в саду яблука. МВ. (О. 1862. III. 69). От прийшов той чоловік трусити (вершу). Мнж. 121. Трясця трусить. Ном. Дрантям трусити. Ходить въ лохмотьяхъ.

2) Обыскивать, производить обыскъ.

3) Ко́мін, сажу трусити. Чистить печную трубу. У п’ятницю не можно сажі трусити. Грин. I. 17.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 290.