Трубити, блю, биш, гл.

1) Трубить, играть на трубѣ. З голоду в кулак трубили. Котл. Ен.

2) Громко лаять? Перед весіллям пси труб’ят, а кури сумуют. Фр. Пр. 151.

3) Разглашать. Бог не трубить, коли чоловіка губить. Ном. № 54.

1) Много ѣсть. Ном. № 12210.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 288.