Трощити, щу́, щи́ш, гл.

1) Ломать, трощить, превращать въ щепки. Трощіте сосну на дрізки. Чуб.

2) Ѣсть съ жадностью. Почав чабака трощити, уклав і другого, і третього. Стор. МПр. 18.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 288.