Триб, бу, м.

1) Часть ткацкаго станка. См. Верстать. МУЕ. III. 17.

2) Склонность, стремленіе. вона йде своїм три́бом. Она дѣлаетъ по собственному желанію. Лохи. у.

3) Триб-зілля = Трой зілля. А хто ж мені триб-зілля достане, той зо мною на шлюбоньку стане. Грин. III. 238. Ум. Трибо́к. Вас. 165.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 282.