Третяк, ка, м.

1) Животное, которому три года. Марець третяку бику ріг зломить. Ном. № 413.

2) Третій по времени рой изъ стараго улья. Це вже нема що: з третяка не буде пуття. Подольск. г.

3) Трехсаженный отрубокъ древеснаго ствола. Шух. І. 177.

4) Младшій пастухъ при чабані и личмані. Черном.

5) Родъ колѣна въ танцѣ. Під дудку била третяка. Котл. Ен. І. 19. Мов літав і не торкався до землі ногами. Гоп! гукав у боки взявшись, сипав третяками і навприсядки пускався й колесом крутився. Мкр. Н. 30. Зубами третяка вибивати. Дрожать такъ, что зубъ на зубъ не попадаетъ. О. 1862. IV. 88.

6) Порода чеснока. Вас. 204. Ум. Третячо́к. Бичок-третячок. Ном. № 10211.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 281.