Требувати, бу́ю, єш, гл.

1) Пробовать, отвѣдывать. Борз. Сосниц. у.

2) Пробовать, пытаться, испытывать. Сосн. у. Розуму требую. Гол. II. 276.

3) — чо́го, чим. Нуждаться, имѣть необходимость въ чемъ. Вх. Зн. 70. Пана сі не бою, війтом не требую. Шух. І. 199.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 280.