Торговиця, ці, ж.

1) Мѣсто, гдѣ происходить торговля скотомъ. На торговиці, де коней та волів продають. О. 1861. VI. 76. На торговиці не було його биків. Камен. у.

2) Торговля, базаръ. Нинька щось мала торговиця була. Камен. у. Нема торговиці без жидівської головиці. Шейк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 275.