Торг, гу, м.

1) Торгъ, договоръ о куплѣ и продажѣ. В торгу нема гніву. Шейк.

2) Площадь для торговли, рынокъ, базаръ. Не рада коза на торг, та ведуть. Посл. Я на торгу була, торгом торгувала. Грин. III. 417. Він, вона до сього то́ргу й пішки. Онъ, она очень рады этому. Ком. II. 68. Ум. Торжок. Мет. 205.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 275.