Торба, би, ж.

1) Мѣшокъ, котомка, сума. Налякав міх, то й торби страшно. Посл. Заберу дітей у торбу, піду у мандрівку. Макс. Торба мені жінка, кий у мене братом. Шейк. Писана торба. Мѣшокъ изъ разноцвѣтныхъ кусочковъ сшитый. Носиться, як циган з писаною торбою. Шейк.

2) Шкірана торба. Шуточно: желудокъ. Куди хліб дів? — Сховав у шкірану торбу. Шейк.

3) О женщинѣ: распутная. Шух. І. 34. Ум. Торбонька, торбочка, торбе́шка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 275.