Толокувати, ку́ю, єш, гл.

1) землѣ: быть подъ паромъ. Два рази ореться, а третій толокує. Лебед. у.

2) Работать толокою. Г. Барв. 146.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 273.