Тичка, ки, ж.
1) Хворостинка, палка для вьющихся растеній, для развѣшиванія сѣтей и пр. На городі тичка. Ном. № 194, стр. 296.
2) Вѣха. Держи лівіш, а то звалиш тичку. Павлогр. у. Шиш з тичкою на самому гребіні. Левиц. Пов. 178.
3) Длинная жердь, которой рыболовы протягиваютъ неводъ подо льдомъ. О. 1861. XI. 116.
1) Родъ игры. Ив. 29.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 264.