Тирити, рю, риш, гл.

1) Совать, всучить. В’ється коло моїх дітей, тирить їм у руки польські книжки. Левиц. І. 147.

2) Волочить, тащить. Вовк овечку тирить.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 262.