Тип, пу, м.

1) Типъ. Виковувався з українки самостійний історичний тип. Морд. Пл. 93.

2) Печатаніе, изданіе. Заздалегідне словце до другого типу («Досвіток» Куліша, 1876).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 261.