Тинутися, ну́ся, не́шся, гл.

1) Удариться. Дивись на дитину, а то як минеться, то ще лоба розіб’є. Черк. у.

2) преимущ. безл. Случиться. Левч. 149, 114. Все оттак заведуться ласкавими словами одно ’дного шпигати. Тинеться инша шпилька і така, що Пилипиха не стерпить. мн. ІІ. 82.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 261.