Тим мѣст.

1) Твор. пад. отъ той и те. тим часом. Между тѣмъ, тѣмъ временемъ.

2) Сз. Потому, оттого. То тим вони спочивали, що на рани постреляні да порубані дуже знемагали. Макс. (1849). 17.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 261.