Тикати, каю (чу), єш (чеш), гл.

1) Тыкать, втыкать.

2) Давать, показывать (кукишъ). Вона йому дулі тиче. Шевч.

3) Говорить «ты». Не тикай, бо мене царь ґудзиками обтикав. Ном. То це він на батька тикав? Левиц. Пов. 184.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 260.