Терх, ха, м.

1) Вьюкъ на верховой лошади. Шух. І. 79, 197. Вх. Зн. 69.

2) Мѣра жидкости. Та наварив путилянам горівочки з медом…. та наметав по терьхові, щоби тото пити. Гол. III. 224. Шинкарі посідали з повними терхами. Федьк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 258.