Терти, тру, треш, гл.

1) Тереть, молоть. Коноплі терти. Луб. Терти табаку. Шейк.

2) Тереть, потирать. Тре собі руки. Рудч. Ск. II. 75.

3) Утаптывать, сглаживать. Нехай мруть та дорогу труть, а ми сухарів насушим та додому рушим. Чуб. І. 251. Дні те́рти. Прозябать. Не живе, тільки дні тре. Ном. № 8208.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 258.