Термінувати, ну́ю, єш, гл. Проживать опредѣленное время (особенно въ обученіи мастерству). Я термінував п’ять літ, заким визволили в челядники. Шейк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 257.