Теребити, блю́, биш, гл.

1) Чистить, очищать отъ шелухи, шелушить. Рання пташка носок теребить, а пізня очиці жмурить. Ном. № 11309. Теребити хвасолю, горох, кукурузу. Шейк.

2) Очищать поле отъ кустарниковъ, деревьевъ. Шейк.

3) Всаживать. Котре кволе, то голови у діжку не теребить.

4) Ѣсть усердно.

5) Твердить, говорить постоянно. Що кому треба, той про те теребить. Ном. № 9753.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 255.