Тарган, на, м.

1) Тараканъ, Blatta. Вх. Зн. І. 5. Та й хороша: як тарган у сметану впав. Кобел. у.

2) Названіе вола дымчатаго цвѣта. КС. 1898. VII. 43. Ум. Таргане́ць, тарганчик.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 248.