Танець, нцю, м.
1) Танецъ. В танці два кінці: або сам упадеш, або тебе трутят, — а все наб’єшся. Шейк.
2) Кривий — Родъ хоровода. Грин. III. 97. Ум. Танчик. Гол. IV. 93.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 246.