Тандита, ти, ж.

1) Толкучка, мѣсто продажи старыхъ вещей. Св. Л. 134. Я купив камизельку на тандиті. Шейк.

2) Старье, хламъ. Цюю тандиту вже пора б пороздаровувати вбогим. Шейк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 246.