Таляр, ра, м.

1) Талеръ, серебряная монета въ 75 коп. Гаццук, Укр. аб., 101. Заплатила…. біленькими талярами. Гол. І. 3. У туркені у кишені таляри, дукати. Шевч. Три таляри пропила іще й п’яна не була. Грин. III. 327.

2) Большая пуговица, трехъ дюймовъ въ діаметрѣ, нашиваемая на суконномъ верхѣ мѣховой шапки галицкаго мѣщанина. Гол. Од. 18. Ум. Талярик, таляричок, таляро́к, таляронько, таляро́чок. Грин. III. 261.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 245.