Табун, на, м.

1) Табунъ. Вас. 197. Ой чий же то сивий коничок по табуні ходить? Грин. III. 589.

2) Стая, стадо. І тілько край ставка оставсь табун утят. Греб. 387. Дрохви, журавлі, хохітва підіймались табунами. Стор. Оселедці ходять табунами. Шейк. Табун горобців і табун мишей. Грин. II. 244. Ум. Табунець, табунчик. Засоромивсь осміяний, горобець та й покинув ріднесенький табунець. Гліб.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 242.