Суцільний, а, е.

1) Цѣльный. Драг. 5. Суцільною корою позростались. К. Іов. 93.

2) Сплошной.

3) Совмѣстный, нераздѣльный. Ой лучче нам, подружечко, суцільного пятака мати. Мил. 117.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 233.