Сутеніти, ніє, гл. безл.

1) Темнѣть, смеркаться. Стало сутеніти, як рушили з лісу. Н. Вол. у.

2) Неясно виднѣться. Щось далеко, далеко сутеніє. Рк. Левиц.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 232.