Суспіль нар.

1) Вмѣстѣ, рядомъ. Кумова хата стоїть суспіль з моєю. Волч. у.

2) Сплошь. Поле суспіль засіяне буряками. Рк. Левиц.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 231.