Сум, му, м.

1) Печаль, грусть. Такий уже мене сум візьме, такий жаль обійме, що й світ мені не милий. МВ. І. 8. Ой як мені сії суми пересумувати, ой як мені да свекорка батеньком назвати. Н. п.

2) = Сом (рыба). Вх. Пч. II. 21.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 228.