Сукуватий, а, е. Суковатый. Уставай, мила, привіз я дубину, тонку, та довгу, та сукувату. Чуб. V. 614.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 228.