Судитися, джу́ся, дишся, гл.

1) Судиться. З багатим не судися, а з дужим не борися. Ном. № 1099.

2) Совѣтоваться, обсуждать. Накинули на єї верьовку, зв’язали єї і судяться: шо їй зробити? Чуб. І. 199.

3) Предопредѣлиться, опредѣлиться, предназначиться. А я руда родилася, чорнявому судилася. Чуб. V. 199. Судилася злая доля, — мушу пропадати. Рудч. Чп. 180. Вона ж тобі, брате, дружиною не судилася. Мет. 80.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 226.