Суд, да и ду, м.

1) Судъ. Ой поїхав він до Сандомиру, суди судити, села ділити. Н. п. Страшний суд. Страшный судъ. до суду. Навсегда. До суду, до віку не буду.

2) Судебное мѣсто; судилище. І на самій отій могилі суд стояв, бо город далеко росходився. ЗОЮР. І. 105.

3) Судебныя лица. Суд наїде сюди. Кв. II. 208.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 225.