Суголовок, вка, м.
1) Межа между двумя полями въ видѣ незасѣянной полосы арш. въ 2. Драг. 44. Тут не добре їхати, — суголовки скрізь. Канев. у.
2) Часть уздечки безъ поводьевъ — то, что надѣвается на голову лошади. Верхнеднѣпр. у.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 225.