Стійний, а, е.

1) Цѣнный, стоющій. Желех. Цей кінь спойніший за того. Черк. у.

2) Достойный. Правда 1867, 85. Стойний чоловік. Черк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 205.