Стягати, га́ю, єш, сов. в. стягти, гну, неш, гл.

1) Стягивать, стянуть. Шину роблять коротчою…. щоб вона дужче стягла колесо. Ком. Р. І. 55.

2) Стаскивать, стащить, встаскивать, встащить. Стягли з його свитину. Стор. МПр. 83. Стяг на горище сало. Тоді козаки у каюки скакали тую галеру за мальовані облавки брали та на пристань стягали. АД. І. 218. Стаскивать, стащить изъ разныхъ мѣстъ въ одно. Семен ломаччя стягає докупи.

3) Истощать, истощить. Подушним дуже стягають людей. Камен. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 224.