Ступір, ра, м.

1) Толкачъ вмѣстѣ съ рычагомъ въ домашней толчеѣ для толченія проса.

2) = Ступа 1. Носиться, як баба з ступіром. О. 1862. X. 34.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 223.