Ступка, ки, ж.

1) Ступка. Поли б мені ступка та жорна. Чуб. V. 485.

2) Слѣдъ ноги на землѣ. Скрізь ступки чоловічі; з Хими зняли чобіт примірять до того сліду, ставили той чобіт у ступку, і як раз прийшлось. Павлогр. у. (Залюб.).

2) Родъ дѣтск. игры. КС. 1887. VI. 459.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 223.