Стрільба, би, ж.

1) Стрѣльба. Сотникові коня дати, гетьманові зброю, щоб позволив поховати козака з стрільбою. Гол. І. 95.

2) Огнестрѣльное оружіе. Брат у світлиці стрільбу набиває. Гол. І. 195.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 217.