Стрілка, ки, ж.

1) Ум. отъ стріла. Пустимо стрілку як грім по небу. АД. І. 9. Стрілка-пірка. Пернатая стрѣла. Я свого сина сама вгадаю — по стрільці-пірці, по красній дівці. Чуб. III. 294.

2) Стрѣлка (въ часахъ, компасѣ и др.).

3) Трубчатый стебель у хлѣбныхъ растеній, у лука. Гол. Од. 48. Чуб. VII. 413. Жито вже викида стрілки. (Залюб.). Ще хліб і досі росте у стрілку, а поки колос викидатиме, то ще підождемо. Лебед. у. Цибуля погналась в стрілки. Левиц. І. 28.

4) Дышло у воза. Н. Вол. у.

5) Рычагъ въ маслобойнѣ. Екатер. у. (Залюб.).

6) Значекъ на ухѣ овцы: вырѣзка остраго угла. Мнж. 182. См. Стрівка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 216.